ОУН-УПА Лев Ребет

Лев Ре́бет (*3 березня 1912, Стрий — †1957, Мюнхен) — політичний діяч ОУН, публіцист і адвокат єврейського походження^[1].

Народився 3 березня 1912 р. у місті Стрий на Львівщині, в сім'ї поштового урядовця.

У 15-річному віці, навчаючись в українській гімназії, став членом Української військової організації (УВО); після заснування Організації українських націоналістів вступив до її лав.

В'язень польських тюрем за приналежність до ОУН.

1934—1938 — провідник крайової екзекутиви ОУН у Західній Україні. 1940—1941 рр. — після розколу ОУН на мельниківську й бандерівську фракції підтримує Степана Бандеру.

З квітня 1941 р. перестає бути членом ОУН, стає членом ОУНР. З осені 1941 до грудня 1944 р. — в'язень концтабору в Освенцімі.

1941 — заступник голови Українського державного правління у Львові, очоленого Я.Стецьком, згодом в'язень концтабору Аушвіц.

З 1945 р. у Мюнхені, очолював організації ОУНР. У 1945—1948 рр. — головний суддя Закордонних частин ОУН, з 1948 р. — один із керівників, голова політичної ради Закордонних частин ОУН.

З грудня 1956 р. перестає бути членом ОУНР, стає членом ОУНЗ.

[ред.] Вбивство

Убитий агентом КДБ Сташинським 12 жовтня 1957 року отруєним шприцом. Похований на цвинтарі «Вальдфрідгоф».

[ред.] Наукова діяльність

1949 р. — захищає докторську дисертацію на тему «Держава і нація».

З 1954 р. — професор Українського вільного університету.

З 1955 р. — головний редактор суспільно-політичного журналу «Український самостійник».

Автор багатьох праць із теорії та історії української нації, зокрема, «Теорія нації», «Держава і нація», «Формування української нації», «Світла і тіні ОУН», «Походження українців, росіян та білорусів у світлі сучасних совєтських теорій».

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D0%B1%D0%B5%D1%82_%D0%9B%D0%B5%D0%B2