Taka możliwość jest realna. Tak uważa rosyjski ekspert Michaił Deljagin – dyrektor Instytutu Problemów Globalizacji w Moskwie.
Należy zrobić wszystko, aby Rosja mogła stać się supermocarstwem światowym. Aby to osiągnąć, nie można dopuścić do przekształcenia Ukrainy we wroga Rosji
A takie niebezpieczeństwo niesie planowana nitka gazociągu South Stream, który ma omijać Ukrainę.

Dzisiaj Rosja stoi przed koniecznością nowej energetycznej strategii. Dotychczasowe strategie staną się wkrótce zupełnie nieefektywne. Zapotrzebowanie na gaz w Europie ulegnie stagnacji, a nawet może ulec zmniejszeniu. A już w 2015 roku Unia Europejska może dysponować dużymi ilościami gazu LNG, co może znacząco wpłynąć na pozycję Gazpromu w Europie.

W tej sytuacji najlepiej dla Gazpromu jest przejść od polityki maksymalnych cen do polityki wspólnego rozwoju i swojego udziału od zysku ze sprzedaży gazu. Takie podejście już jest realizowane przy sprzedaży gazu rosyjskiej elektroenergetyce. A wkrótce mogłoby zostać wprowadzone w stosunku do Białorusi i Ukrainy, przez terytoria których biegną linie przesyłowe gazu do Europy.

Brak jest integracyjnych procesów w dziedzinie transportu gazu z udziałem Ukrainy. Rosja przywiązuje uwagę budowie magistrali gazowej South Stream, aby ominąć Ukrainę. Rosyjski ekspert uważa, że jest to poważny błąd Rosji, zarówno finansowy jak i polityczny.

South Stream to nie Nord Stream ani Blue Stream.Jego długość i głębokość będzie wiele większa, co wiąże się ze znacznie większymi kosztami budowy oraz eksploatacji przy transporcie gazu. Niezależnie od problemu zwrotu poniesionych nakładów inwestycyjnych, przy stagnacji rynku europejskiego i ogólnego kryzysu gospodarczego, istnieją jeszcze i inne ryzyka związane z South Streamem. Cała infrastruktura gazociągu będzie przebiegała w niestabilnym politycznie kaukaskim regionie.

South Stream jest potrzebny Rosji, aby uniezależnić się od drugiego w Europie systemu transportu gazu znajdującego się na terytorium Ukrainy. South Stream w ten sposób ma uderzyć w interesy i pognębić Ukrainę.  Ekspert podkreśla jednak, że może poszkodowana być również Rosja. Unia Europejska jest przecież zdecydowana wybrać południowy korytarz gazowy* niekoniecznie związany z dostawami gazu z Rosji, a ze złożami azerskimi i turkmeńskimi. I nakłady Gazpromu w wysokości 20 miliardów dolarów na budowę South Streamu mogą zostać utopione w morzu Czarnym. A kwota ta stanowi prawie 33% spodziewanych procent przychodów Gazpromu w 2012 roku.

Najważniejszym jednak zagrożeniem dla Rosji ma być przekształcenie Ukrainy we wrogie państwo. Cały drugi w Europie system przesyłowy gazu obejmujący potężną infrastrukturę byłby niewykorzystany w Ukrainie. Jej straty mogłyby być ogromne.

I tu pojawia się problem mocarstwowości Rosji, która może istnieć wyłącznie jako wielkie mocarstwo światowe

A przecież tylko z Ukrainą Rosja będzie światowym mocarstwem, a bez Ukrainy – zaledwie regionalnym.

South Strem może wypchnąć Ukrainę z gazowego rynku. To spowoduje również zastój w rozwoju Wspólnego Związku Celnego. Ekspert przypuszcza, że mogą nawet powstać konflikty graniczne między Rosją, ż Ukrainą. Jedynym wyjściem zapobiegającym takiemu możliwemu rozwojowi wydarzeń może być stworzenie międzynarodowego konsorcjum kierującego systemem transportu gazu w Ukrainie, na który wyraziła już zgodę Ukraina i Unia Europejska. W ten sposób Rosja może mieć wpływ na formowanie makroregionu w okresie kryzysu gospodarczego.

I Michaił Deljagin zadaje  pytanie: - Co uczynić z Ukrainą? I udziela na nie odpowiedzi.

„Dążenie do uzyskania maksimum zysku w najbliższych czasach na bazie podpisanych umów przez Timoszenko - według których lepiej opłaca się kupować Ukrainie gaz w Niemczech niż w Gazpromie – może rozwalić gospodarkę Ukrainy, a przed tym wywołać nową „wojnę gazową”. Napięte stosunki doprowadzą do eksportu gazu z pominięciem Ukrainy poprzez South Stream, czy nawet za pomocą trzeciej i czwartej nitki Nord Streamu. To spowoduje, że Ukraina stanie się niepotrzebna Rosji, rozwali trzon integracji i zlikwiduje ukraińską gospodarkę.

Spośród 43 milionów Ukraińców zostanie na Ukrainie 35, ale Europa nie weźmie za nich odpowiedzialności. I przyjdzie Rosji coś z nimi zrobić.”

I dalej ten wybitny ekspert rosyjski znajduje receptę!

„Alternatywą jest porzucenie wyciskania pieniędzy z Ukrainy aż do jej śmierci i przejście do polityki rozwoju partnera. Rosja powinna przedstawić Ukrainie integracyjne ulgi dotyczące ceny gazu w zamian za integrację – wspólną własność i wspólny prywatny biznes we wielu dziedzinach, aż do zespolenia.”

I dalej ekspert powołuje się na Zbigniewa Brzezińskiego:

„Przecież jeszcze Zbigniew Brzeziński podkreślał, że  Rosją razem z Ukrainą skazana jest  być wielkim światowym mocarstwem, a bez Ukrainy - trzeciorzędną peryferią”

I to jest istota problemu. Rosja może istnieć wyłącznie jako światowe imperium po wchłonięciu Ukrainy.  I władze Rosji muszą zrozumieć, że tylko taką politykę wobec Ukrainy powinni prowadzić za pomocą Gazpromu!

*Komisarz UE ds. energii Günther Oettinger: „Jesteśmy zdeterminowani! Południowy korytarz gazowy zostanie otwarty!” Na odcinku azjatyckim tj. terytorium Azerbejdżanu i Turcji gaz z pola Szah Deniz 2, które będzie stanowić rezerwuar surowca dywersyfikującego europejskie dostawy popłynie za pomocą gazociągu TANAP (Gazociąg Transanatolijski). Być może południowy korytarz gazowy poszerzony będzie w swej azjatyckiej części o turkmeńskie złoża (planowany Gazociąg Transkaspijski). Na odcinku europejskim, który połączy kraje UE z projektem TANAP trwa ostra rywalizacja. W szranki staje bowiem Nabucco- West (czyli koncepcja Nabucco skorygowana o powstanie projektu TANAP) i TAP (Gazociąg Transadriatycki).

Autor: Zbigwie

Україна ворогом Росії? Крах Південного потоку!

Є така можливість – вважає російський експерт Міхаїл Дєляґін, директор Інституту проблем ґлобалізації у Москві.
Слід зробити все, аби Росія могла стати світовою супердержавою. І щоб цього досягнути, ніяк не можна допустити до перетворення України у ворога Росії. А таку небезпеку несуть плани збудувати Південний потік – газопровід, що має обминати Україну.

Сьогодні Росія опинилася перед необхідністю розгорнути нову енергетичну стратегію. Дотеперішні стратегії невдовзі стануть зовсім неефективними. Попит на газ у Європі зупиниться на певному рівні, а навіть може й зменшиться. А вже у 2015 р. Європейський Союз, правдоподібно, розпоряджатиме великими кількостями скрапленого газу (LNG), що може значуще вплинути на позицію Ґазпрому у Європі.

Тому-то, з погляду Ґазпрому, найкраще було б перейти від політики максимальних цін до політики спільного розвитку і до участі у прибутках з продажу газу. Такий підхід вже стосується при постачанні газу російській електроенергетиці. А невдовзі, можливо, буде він обов’язувати і супроти Білорусі та України – територіями цих держав іде транспорт газу до Європи.

Бракує інтеграційних процесів у галузі транспорту газу за участю України. Росія зосереджується на будові газової магістралі Південний потік, аби обминути Україну. На погляд російського експерта, це серйозна помилка Росії – і фінансова, і політична.

Південний потік – це не Північний потік і не Блакитний потік. Його довжина і глибина будуть більшими, що в’яжеться зі значно вищими затратами на будову та пізнішу експлуатацію. Незалежно від проблеми амортизації інвестиційних витрат, у ситуації застою європейського ринку і загальної економічної кризи, існують ще й інші небезпеки (ризики), які в’яжуться з Південним потоком. Вся інфраструктура газопроводу простягатиметься крізь політично нестабільний кавказький регіон.

Південний потік – потрібен Росії, аби унезалежнитися від другої у Європі системи транспорту газу, яка знаходиться на території України. Південний потік, отже, має ударити в інтереси і пригнобити Україну. Експерт, однак, наголошує, що збитків від цього може зазнати й Росія. Адже Європейський Союз вирішив вибрати південний газовий коридор* –  по суті, зв’язаний з постачанням газу не з Росії, але з азербайджанськими й туркменськими родовищами. І затрати Ґазпрому – 20 млрд доларів на будову Південного потоку – можуть утопитися в Чорному морі. А ця квота становить майже 33% прибутків, які прогнози передбачають Ґазпромові у 2012 р..

Однак, з погляду Росії, найбільшою загрозою – було б перетворення України у ворожу державу. Вся друга у Європі система транспорту газу в Україні – потужна інфраструктура – була б невикористаною. Збитки з цього приводу могли б бути неймовірно високими. І тут появляється проблема імперіалізму Росії, котра може існувати виключно як велика світова імперія.

Адже тільки з Україною Росія буде світовою імперією, а без України – лише регіональною.

Південний потік може витиснути Україну з газового ринку. Це спричинить також застій у розвитку спільного Митного союзу. На думку експерта, можуть навіть спалахнути кордонні конфлікти поміж Росією та Україною. Єдиний вихід, який запобігатиме такому саме розвиткові подій, може бути створення міжнародного консорціуму, що керував би системою транспорту газу в Україні – а згоду вже висловили Україна та Європейський Союз. Таким способом, Росія може мати вплив на формування макрорегіону під час економічної кризи.

Міхаїл Дєляґін ставить питання: – Що зробити з Україною?
І відповідає:
„Стремління до здобуття максимального зиску найближчим часом на базі договорів, які підписала Тимошенко – згідно з якими Україні більш виплачується купувати газ у Німеччини, ніж у Ґазпрому – може розвалити економіку Укарїни, а перед тим викликати нову «газову війну». Напружені відносини доведуть до експорту газу з використанням Південного потоку, який обходить Україну, чи навіть третьої і четвертої гілки Північного потоку. Це означало б, що Україна стане Росії непотрібною. І це розвалить основу інтеграції і зліквідує українську економіку. З-поміж 43 млн українців, в Україні залишиться тільки 35 млн, але Європа не візьме за них відповідальності. І доведеться Росії щось з цим зробити.”

І далі цей визначний російський експерт знаходить рецепт!
„Альтернативою є покинути витискати гроші з України аж до її смерті і перейти до політики розвитку партнера. Росія повинна представити Україні інтеграційні пільги, – які стосувалися б ціни газу за інтеграцію – спільна власність і спільний приватний бізнес у багатьох ділянках аж до об’єднання.”
І потім експерт посилається на Збіґнєва Бжезінського:
„Адже Бжезінський наголошував, що Росія разом з Україною приречена бути великою світовою імперією, а без України – третьорядною периферією.”.

І саме це – суть проблеми. Росія може існувати виключно як світова імперія після того, як поглине Україну. І влада Росії мусить зрозуміти, що тільки таку політику супроти України повинні вести за допомогою Ґазпрому!

----------------
* Комісар ЄС з питань енергії Ґінтер Еттінґер: „Ми рішучі! Південний газовий коридор буде відкрито!” На азійському відрізку, тобто на території Азербайджану і Туреччини газ із родовища Шах-Деніз-2, – котре становитиме резервуар сировини, яка диверсифікуватиме європейські постачання, – попливе газогоном ТАНАП (Трансанатолійський газопровід). Можливо, південний газовий коридор буде розширено в азійській частині завдяки туркменським родовищам (планований Транскаспійський газопровід). На європейському відрізку, який сполучуватиме держави ЄС з проектом ТАНАП, відбувається гостре суперництво. До двобою стають Набукко-Захід (тобто концепція Набукко з наведеною коректою з урахуванням Танап) і ТАР (Трансадріатичний газопровід).

Автор: Zbigwie