Ministerstwo Spraw Zagranicznych RF pod wodzą Sergieja Ławrowa opracowuje nową koncepcję polityki zagranicznej Rosji. Nowa koncepcja ma być tak sformułowana, aby wyeliminować wszystkie dotychczasowe błędy dyplomacji rosyjskiej.

1. Sprawa Libii. Poparcie  libijskiej uchwały Rady Bezpieczeństwa ONZ wywarło niezmiernie negatywne wrażenie nie tylko na partnerach Rosji w Północnej Afryce, ale też rozczarowało i innych. Zostało przez nich odebrane jako niepotrzebne ustępstwo wobec Stanów Zjednoczonych.  A zmiany, jakie dzięki temu dokonały się w Libii okazały się niepomyślne dla rosyjskich firm, które zawarły wcześniej korzystne kontrakty z reżymem Muammara Kadafiego.

2. Błąd Miedwiediewa w sporze z Japonią o południowe Kuryle. Żaden wysoko postawiony przedstawiciel Kremla nie odwiedzał Kuryli wcześniej. Dwukrotne odwiedziny tych wysp przez Miedwiediewa jako prezydenta RF i rozgłos nadawany tym wizytom popsuł stosunki z Japonią i utrudniły Japonii współpracę z Rosją. Problem wysp Kurylskich należało rozwiązywać bez emocji i w zaciszu gabinetów.

3. Postrzeganie Rosji jako zacofanego sąsiada stanowiącego zaplecze surowcowe Europy i błędna “geopolityka wielkich rur”. Surowcowy charakter rosyjskiej gospodarki wpływa negatywnie na sytuacje wewnętrzną i osłabia pozycję Rosji na arenie międzynarodowej.  Wszyscy w świecie postrzegają Rosję wyłącznie jako wielki kraj surowcowy, nie dostrzegając jej innych możliwości. A jeszcze realizacja celów geostrategicznych, polegających na budowie nowych rurociągów do Europy dla ominięcia Białorusi i Ukrainy zakonserwowało zacofanie Rosji.  Rynek  Unii Europejskiej, na który Rosja stara się orientować, coraz bardziej dystansuje się od niej, ucieka do przodu. Rosji też mogą grozić problemy ze sprzedażą swojego gazu już w 2016 roku, w związku ze wzrostem wydobycia taniego łupkowego gazu w USA.

4. Problem z globalnym samookreśleniem Rosji prowadzącej politykę balansowania między dwoma biegunami: Wschodem i Zachodem. Taka strategia nie daje żadnych rezultatów. Trzeba się samookreślić – Rosja to ma być Europa, czy Eurazja? Partner Zachodu, czy pół partner – pół klient Chin? Balansowanie między różnymi koncepcjami nic nie daje. Zachód patrzy wtedy na Rosję podejrzliwie, a Wschód nie traktuje Rosji jako swoich.  Rosja musi podjąć decyzję i dokonać samookreślenia.

5. Błędy wobec postsowieckich republik. Dotyczy to byłych republik ZSRR.  Wojny “mleczne” i “gazowe” z Ukrainą i Białorusią, “rybne” z Łotwą, winne z Mołdową i prawdziwa wojna z Gruzją niewiele dały.  Stosunki z krajami Azji Środkowej nie są też najlepsze. Wszyscy zauważają spadek znaczenia geopolitycznego Rosji w regionie.  Nie wpływa to pozytywnie na głoszoną przez Kreml politykę reintegracji postsowieckiej przestrzeni. Brak należytego politycznego poparcia państwowości Naddniestrza. Polityka wobec rosyjskiej diaspory – kompletny faktyczny brak zainteresowania losami 30 milionów Rosjan, które znalazły się poza granicami upadłego ZSRR ociera się o przestępstwo.

Wicedyrektor Centrum Technologii Politycznych Aleksiej Makarkin mówi: “Rosja traktuje postsowieckie kraje jako strefy swoich wpływów, ale walkę o nowe elity w tych krajach przegrywa. ..Młode pokolenie polityków nie tęskni za sowieckimi czasami i orientuje się na Zachód. …Grę psują i imperialne zapędy Moskwy. My nie rozmawiamy z nimi jak równy z równym, a jeśli zaczynamy dyktować im swoje warunki, to nawet przychylni nam ludzie odwracają się od nas.”

6. “Przeciążenie” na linii “resetu stosunków” z USA. Osławiony ” reset” z USA Rosja potraktowała bardzo naiwnie przyjmując go poważnie. Osławiony “reset”  został wszczęty dla propagandy i realizacji wewnętrznych, politycznych celów  Baraka Obamy. USA uważają siebie nadal za jedyne supermocarstwo, a Rosję nie traktują jako swojego strategicznego partnera. Rosja chciała budować swoje stosunki z Zachodem jak równy z równym, a przecież na Zachodzie nikt tak Rosji nie odbiera. Upadek polityki resetu nastąpił w końcu 2011 r, gdy Zachód ocenił rakietowe ultimatum Miedwiediewa jako “dziecięcą histerię”.

7. Chińscy agenci na Kremlu. Występujące na Kremlu jawne pro chińskie nastawienie jest bardzo niebezpieczne dla Rosji wobec braku jakiejkolwiek strategii rozwoju Syberii i Dalekiego Wschodu! Rosja staje się zakładnikiem cenowego dyktatu Chin. Podpisane wieloletnie kontrakty na dostawy ropy przy niskich cenach i  budowa ropociągów uzależniają Rosję od Chin.

Władimir Pribyłowski – prezydent Informacyjno Badawcaego Centrum “Panorama”: “W stosunkach z Chinami Rosja zachowuje się tak, jakby na Kremlu siedzieli rosyjscy agenci. Taka polityka doprowadzi Rosję do nieuniknionych strat terytorialnych. Ludność Syberii i dalekiego Wschodu ciągle nam maleje i maleje, a tuż obok za granicą, wielomilionowa ludność Chin.”

Ekspert zwraca też uwagę na wydarzenia 2004 roku, gdy Rosja oddała Chinom wyspę Tarabarow i część Wielkiej Ussuryjskiej. Chabarowski Kraj zmniejszył się o 337 kilometrów kwadratowych. I od tego czasu Rosja nadal traci kawałki terytorium z powodu swojego niedbalstwa.

Takie są opinie dotyczące błędów dyplomacji rosyjskiej, sformułowane przez wybitnych rosyjskich ekspertów.

- A co na to Kreml? Jaka będzie przewidywana recepta nie dopuszczająca do powtarzania tych błędów w polityce zagranicznej Kremla w przyszłości?

Doradcy Putina postrzegają świat zewnętrzny jako skrajnie wrogi dla Rosji i rekomendują Putinowi w swoich wystąpieniach dotyczących polityki zagranicznej stosowanie maksymalnie twardej retoryki oraz zwiększanie budżetu na bezpieczeństwo i obronę.

Przyszła polityka zagraniczna Rosji.

Pieniądze znajdą się zawsze – przecież można zmniejszyć środki budżetowe na ochronę zdrowia, kształcenie, sport, kulturę, infrastrukturę komunalną.

Prawdopodobnie takie podejście zostanie przyjęte jako recepta na wszystkie błędy dotychczasowej dyplomacji rosyjskiej. Koncepcja nowej polityki zagranicznej ma być opracowana przez Ministerstwo Spraw Zagranicznych RF do końca roku.

Tymczasem Sergiej Ławrow mówi tak: “Będziemy aktywniej wpływać na sytuację w świecie, szczególnie wtedy, gdy dotyczyć to będzie  bezpośrednio rosyjskich interesów, będziemy gotowi  na dowolny wariant rozwoju sytuacji”.

Ławrow stwierdza też, że Rosja nie jest zadowolona “recydywą jednostronnych działań ze strony Zachodu, próbami narzucenia innym swoich skal wartości – ich  celem jest zapewnienie tylko sobie geopolitycznych korzyści. Wszystko to może doprowadzić do chaosu i wymknięcia się spod kontroli przyszłych światowych zdarzeń”.

Jedno jest pewne. Rozważana recepta maksymalnego zaostrzenia tonu w polityce zagranicznej Rosji nie wpłynie znacząco na likwidację dotychczasowych błędów określonych przez ekspertów. A już na pewno nie wpłynie na zmniejszenie zapóźnienia cywilizacyjnego Rosji w stosunku do Zachodu. 

 

 

Autor: Zbigwie

Коректа російської зовнішньої політики

/Mediawest.info*/

Міністерство закордонних справ Російської Федерації Серґєя Лаврова готовить нову концепцію закордонної політики Росії. Нова концепція має бути так сформулована, щоб усунути всі дотеперішні помилки російської дипломатії.
1. Питання Лівії. Підтримка лівійської ухвали Ради Безпеки ООН справила дуже негативне враження не лише на партнерах Росії у Південній Африці, але також розчарувало інших. Партнери сприйняли це як непотрібну поступку стосовно США. А зміни, які завдяки цьому відбулися у Лівії, виявилися некорисними для російських підприємств, які раніше підписали прибуткові контракти з режимом Муаммара Каддафі.
2. Помилка Мєдвєдєва у спорі з Японієюза південні Курилі. Жоден високопосадовець Кремля на перебував на Курильських островах раніше. Два візити Мєдвєдєва, як президента РФ, і резонанс цих візитів погіршив відносини з Японією і ускладнив Японії співробітництво з Росією. Проблему курильських островів треба було вирішувати без емоції у затишку кабінетів.
3. Сприйняття Росії як запізнілого сусіда – постачальника суровини до Європи та помилкова ,,геополітика великих труб’’. Економічна політика Росії, що спирається лише на природні сировини, несе погані наслдіки на внутрішнє становище і послаблює позицію Росії на міжнародній арені. Всі в світі сприймають Росію виключно як великого постачальника сировини, не помічають водночас інших можливостей. Крім цього втілення в життя геостратегічний цілей, які полягали у побудові нових газопроводів до Європи, вобхід Білорусі та України зміцніло запізнення Росія. Ринок ЄС, на якій намагається прийняти Росія орєнтири, дедалі більше відходить від неї, жене в перед. Росії також можуть загрожувати проблеми з продажем газу вже у 2016 році, внаслідок зростання видобутку сланцевого газу в США.
4. Проблема глобального самовизначення Росії, яка веде політику балансування між двома полюсами: Сходом і Заходом. Така стратегія не дає жодних результатів. Треба самовизначитися – Росія має бути Європою, чи Євроазією? Партнер Заходу, чи пів партнер – пів клієнт Китаю? Баланс між різними концепціями нічого не дає. Захід дивиться тоді на Росію з підозрою, а Схід не ставиться до Росії як до своїх. Росія мусить прийняти рішення і самовизначитися.
5. Помилки стосовно постсовєтських республік. Війни ,,молочна’’ і ,,газова’’ з Білоруссю та Україною, ,,рибна’’ з Латвією, ,,винна’’ з Молдовією та справжня війна з Грузією не дали великих результатів. Відносини з державами Центральної Азії також не найліпші. Всі помічають падіння геополітичного значення Росії у регіоні. Не впливає це позитивно на політику реінтеграції постсовєтського простору, яку проголошує Кремль. Відсутність відповідної політичної підтримки для державності Придністров’я. Політика стосовно російської діаспори – повний занепад зацікавлення долею понад 30 мільйонів росіян, котрі опинилися поза межами СССР можна визнати злочином.
Віцедиректор Центру Технології Політичних Алєксєй Макарін каже: ,,Росія ставиться до постсовєтських держав як до зони своїх впливів, але бородьбу за нові еліти в цих державах програє. ...Молоде покоління політиків не тужить за совєтським періодом і приймає орєнтири на Захід... Гру псувають також імперські зазіхання Москви. Ми не ведемо з ними переговорів як рівний з рівним, але якщо починаємо нав’язувати їм наші умови, то навіть прихильні нам люди від нас відходять’’.

6. ,,Перевантаження’’ на полі ,,перезавантаження відносин’’ зі США. Славнозвісне ,,перезавантаження’’ було започатковане задля пропаганди та втіленню в життя внутрішних, політичних цілей Барака Обами. США надалі визнають себе єдиною суперпотугою, а до Росії не ставляться як до єдиного свого стратегічного партнера. Росія хотіла будувати свої відносини з Заходом як рівний з рівним, але на Заході ніхто так Росії не сприймає. Крах політики перезавантаження відбувся наприкінці 2011 року, коли Захід розцінив ракетний ультіматум Мєдвєдєва як ,,дитячу істерію’’.
7. Китайські агенти в Кремлі. Наявна в Кремлі прокитайська налаштованість дуже небезпечна для Росії в контексті відсутності якої-небудь стратегії розвитку Сибіру та Далекого Сходу. Росія стає заложником цінового диктату Китаю. Підписані багаторічні контракти на поставки нафти за низькими цінами та будова нафтопроводів, чинять Росію залежну від Китаю.
Владимір Прибиловський – голова Досліджувального Центру ,,Панорама’’ вважає: ,,У відносинах з Китаєм, Росія повидиться так якби в Кремлі сиділи китайські агенти. Така політика прирече Росію на територіальні збитки. Населення Сибіру і далекого Сходу постійно зменшується, а за кордоном, багатомільйонне населення Китаю’’.
Експерт звертає увагу на події 2004 року, коли Росія віддала Китаєві острів Тарабаров і частину великої Уссурийської. Хабаровський край зменшився на 337 кватратних кілометрів. Від цього часу Росія надалі втрачає чистини території з приводу свої занедбань.
Така оцінка помилок російської дипломатії, сформульована візначними російськими експертами.
Як Кремль відреагує на ці помилки у майбутньому? Дорадники Путіна сприймають зовнішній світ як крайньо ворожий для Росії і дораджають Путіну у своїх виступах на тему зовнішньої політики застосування максимально твердої реторики та збільшення бюджету на безпеку і оборону.
Гроші знайдуться завжди – тож можна обмежити витрати держбюджету на охорону здоров’я, спорт, культуру, інфрастуктуру.
Імовірно такий підхід буде прийнято як вирішення всіх дотепершіній помилок  російської дипломатії. Концепція нової зовнішньої політики має бути прийнята Міністерством Закордонних Справ Російської Федерації до кінця року.
Тимчасом Сергій Лавров каже так: ,,будемо активніше впливати на становище в світі, зокрема якщо це стосуватиметься російських інтересів, будем готові на кожен варіант розвитку становища’’.
Лавров твердить також, що Росія не задоволена ,,зловживанням односторонніх дій з боку Заходу, спробами нав’язати їм свого масштабу цінності – їхня мета – забезпечити лише собі геополітичні переваги. Все це може призвести до хаосу і залишити майбутні всесвітні події поза контролем’’.
Одне певне. Концепція загострити тон закордонної політики Москви – не вплине на припинення дотеперішній помилок визначених експертами. Напевно не вплине на обмеження цивілізаційного запізнення Росії до Заходу.

Автор: Збіґвє

--------

 *) Mediawest.info простежує явища ґлобального масштабу, а одночасно зосереджується на регіоні Центрально-Східної Європи.Сайт творять люди, які тут проживають і хочуть діяти задля поширення ідей демократії, вільного ринку та свободи слова.

Mediawest.info простежує явища ґлобального масштабу, а одночасно зосереджується на регіоні Центрально-Східної Європи.Сайт творять люди, які тут проживають і хочуть діяти задля поширення ідей демократії, вільного ринку та свободи слова.

Mediawest.info не погоджується на диктат сильнішого – хто б то не був – та на присутність всюдисущих посткомуністичних сил, які настирливо контролюють інформаційний простір у кожній державі нашого регіону. Народи Центрально-Східної Європи повинні мати реальний вплив на рішення, що стосуються їхнього майбутнього.

Mediawest.info співпрацює з видатними аналітиками, журналістами та експертами.